Лінія Карма Каг’ю – одна з чотирьох шкіл тибетського буддизму. З початку семидесятих років вона отримала широке розповсюдження не тільки на Сході, а й на Заході.

Ця школа походить від історичного Будди Шак’ямуні (560-480р.р. до н.ч.). Протягом 1550 років її повчання і методи передавались в Індії різними майстрами медитації. Майже 1000 років тому, коли мусульманські завойовники практично знищили буддійську культуру в Індії, передача вчення була перенесена на південний схід країни, а потім в Тибет. Мирянин Марпа та його головний учень, відомий йогін Міларепа, зіграли важливу роль в розвитку школи Карма Каг’ю.

Тибетець Марпа (1012-1096) після багатолітніх подорожей та пошуків приніс буддизм з Індії на свою батьківщину. Він переклав безліч текстів та пристосував вчення до культури свого народу.

Міларепа (1052-1135), учень Марпи, в наслідок багатьох років наполегливої практики досяг повного Просвітлення і зробив цей досвід доступним для своїх сучасників.

З ХІІ століття Лінію Карма Каг’ю очолює Кармапа, поява якого була передбачена у Тибеті ще Буддою Шак’ямуні в Махапаранірвана-сутрі та Самадхіраджа-сутрі.

Лінія Карма Каг’ю належить до Діамантового Шляху (санскр. Ваджраяна). Велике значення тут приділяється медитації та безпосередній живій передачі досвіду від вчителя учню, який пов’язаний з осягненням природи ума.